Волинський держархів опубліковав ще 19 справ репресованих у 1944-1945 роках

В Державному архіві Волинської області оприлюднили ще 19 кримінальних справ на осіб засуджених позасудовими органами у 1944-1945 роках.

Про це повідомляє Суспільне.

 

Документи виклали у рубриці "Електронний архів" на офіційному сайті. Справи в цілому мають 1 362 аркуші.

Начальниця відділу архіву Любов Коць розповіла, що попередньо до цих документів був обмежений доступ.

"У 2015 році було ухвалено комплекс декомунізаційних законів, один із яких – "Закон про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". Цей закон остаточно закріпив те, що документи визначених органів є абсолютно відкритими", – зазначила Любов Коць.

Усього волинські науковці вже опрацювали та оприлюднили 421 архівну кримінальну справу.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.