В Узбекистані реабілітували 115 жертв сталінського терору

Верховний суд Узбекистану реабілітував 115 осіб, репресованих в 1920-30-х роках і засуджених до розстрілу або позбавлення волі в концтаборах

Верховний суд Узбекистану на відкритому засіданні 25 серпня реабілітував 115 осіб, репресованих в 1920-1930-х роках.

Про це повідомив сайт Gazeta.uz.

 


Було розглянуто шість кримінальних справ, що надійшли до Верховного суду 24 лютого. Список жертв репресій склала робоча група, утворена указом президента Узбекистана Шавката Мірзійоєва від 8 жовтня 2020 року "Про додаткові заходи щодо глибшого вивчення спадщини і увічнення пам'яті жертв репресій".

У матеріалах кримінальних справ, розглянутих Верховним судом, були відсутні будь-які рішення суду. Частина репресованих була засуджена до розстрілу або ув'язненню в концтаборах "трійками" ОГПУ (Об'єднаного державного політичного управління) при Раді народних комісарів СРСР.

Всі 115 осіб реабілітовані відповідно до статті 83 Кримінально-процесуального кодексу ("Підстави для реабілітації").

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.