АНОНС: виставка "Мистецтво вільних: художня естетика Української революції 1917-1921"

Український інститут національної пам'яті спільно з Національним музеєм історії України, Бібліотекою імені Олега Ольжича відкривають вуличну фотодокументальну виставку "Мистецтво вільних: художня естетика Української революції 1917-1921".

В четвер 26 серпня, о 13.00 год.  за адресою вул. Хрещатик, 22 (біля будівлі Головпоштамту) відкриється виставка, присвячена художній естетиці Української революції 1917-1921 років.

 

Виставка відображає процес творення художньої естетики державного чину - розробки проектів державних гербів, прапорів, печаток, військової уніформи, естетики державних документів - банкнот, поштових марок, паспортів, грамот і т.д. Особливості розвитку художнього мистецтва, візуалізація постатей та подій Української революції 1917-1921 рр. в картинах, малюнках, листівках та поштівках.

Вплив подій Української революції на творчість українських письменників та поетів, українське книговидання в ті часи. Відродження українського музичного мистецтва, світове турне Української республіканської капели під керівництвом Олександра Кошиця й тріумф "Щедрика" Миколи Леонтовича.

Розвиток українського театрального мистецтва й піднесення його до європейського рівня. Життя й діяльність ї видатних українських митців - Георгія Нарбута і Василя Кричевського, Івана Кавалерідзе та Леоніда Перфецького, Олександра Олеся та Павла Тичини, Миколи Леонтовича та Олександра Кошиця, Панаса Тобілевича (Саксаганського) й Леся Курбаса.

"Цьогоріч завершується цикл відзначень 100-літніх ювілеїв подій Української революції 1917-1921 років. За ці чотири роки ми з партнерами реалізували десятки інформаційно-просвітницьких проектів, в яких розповідали про різні вияви і аспекти Української революції і українського державотворення - парламент, уряд, дипломатію, військо, флот, символіку тощо.

Однак Українська революція - це не лише про державотворення або ж боротьбу за державність, хоча це головне, але й національне, культурне та духовне відродження українців. Тому в цьому проекті ми вирішили зосередитись на українському мистецтві в часи революції: художньому мистецтві, літературі, театрі, музиці, мистцво в пропаганді.

Глядачі зможуть познайомитися з унікальними творіннями видатних українських мистців - Георгія Нарбута і Василя Кричевського, Юліана Буцманюка і Леоніда Перфецького й багатьох інших" - відзначив один із авторів виставки, начальник Управління наукового забезпечення УІНП Ярослав Файзулін.

До участі в презентації запрошені: 

  • Антон Дробович, голова Українського інституту національної пам'яті
  • Олександр Ткаченко, міністр культури та інформаційної політики
  • Федір Андрощук, генеральний директор Національного музею історії України
  • Валентина Піскун, доктор історичних наук, завідувач відділу джерелознавства новітньої історії України Інституту української археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського НАН України
  • Артур Орленов, художник-баталіст
  • Ярослав Файзулін, начальник Управління наукового забезпечення політики національної пам'яті УІНП






Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.