В Одесі знайшли ще 23 розстрільні ями з останками жертв НКВД

В Одесі протягом останнього тижня знайшли ще 23 розстрільні ями з останками жертв масових репресій НКВС 1937-1941 років

Про це історик-дослідник Олександр Бабич повідомив на своїй сторінці у Фейсбуці, передає Укрінформ.

 

"На 6-му кілометрі Овідіопольського шосе (колишній спецоб'єкт НКВС) знайдено (протягом серпня – ред.) 29 розстрільних ям на всій північно-західній частині ділянки. Крім місць, де знаходяться кабелі електропостачання. Майже у кожній ямі - нашарування людських останків", - зазначив Бабич.

За його словами, після цього пошукова команда переїхала до південно-західного сектору, де виявили чимало кабелів, що ускладнює роботу пошуковцям.

Водночас, зауважив дослідник, є підстави припускати, що розстрільні ями наявні також "на території сусідньої військової частини (це підтверджено показаннями та місцезнаходженням відкритих шурфів)".

Пошукова група, до якої входить історик Бабич, лише виявляє місця таємних поховань, фіксуючи їх межі та оцінюючи приблизну кількість останків жертв НКВС. Пізніше до розкопок та ексгумацій приступлять за рішенням суду судові медики та інші спеціалісти в присутності співробітників поліції та прокуратури.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.