Вийшов документальний проєкт «Обличчя незалежності». ВІДЕО

Документальний проєкт про історії українських політв’язнів комуністичного режиму.

 

Документальний проєкт Дарії Гірної спільно з онлайн-журналом Reporters "Обличчя незалежності" — це цикл із понад 40 відеомонологів українських дисидентів та учасників руху опору СРСР, які знайомлять із малодослідженою сторінкою історії України: масовими репресіями й політичними розправами комуністичної влади над українською інтелігенцією у 1960-80-х роках.

Зйомки проводилися у понад 17-х містах, містечках та селищах України: від Донбасу до Галичини. Понад сотня годин свідчень, з яких аудиторія дізнається найцікавіше. Багатьох із цих людей українці побачать вперше.

Проєкт розповідає не лише історії представників українського, але й кримськотатарського національного руху, а також зачіпає сторінку релігійного руху опору в УРСР, який тісно переплітався з національними.

Дисидентські осередки в УРСР були фактичними центрами зародження українського громадянського суспільства. Їхні учасники, не маючи ані влади, ані великих ресурсів, в атмосфері тотального страху ставали на захист свободи слова й віросповідання, мови та культури, а головне — ідеї української самостійності.

Всіх їх об'єднує мирна боротьба, втім, кожен поплатився за неї роками неволі у радянських тюрмах, таборах Сибіру та Мордовії, психіатричних лікарнях. Лише у героїв проєкту радянська влада сукупно забрала понад 200 років життя. Іноді комусь із них було достатньо просто пожартувати в колі друзів — і бути запротореним на 5 років у Мордовію.

За оцінками істориків, щонайменше 30% політв'язнів у радянських концтаборах були українцями. Герої проєкту майже в один голос називали цифру 70%. Проєкт ставить за мету вивести дисидентів на п'єдестал суспільної уваги, розповісти про них, їхніми устами пояснити зворотний бік "ковбаси по 2.20".


У відкритому доступі вже є 5 історій, які доповнюватимуться новими щотижня.


Авторка проєкту — Дарія Гірна, журналістка й телеведуча. Темою українського дисидентського руху зацікавилася на магістерській програмі з журналістики Українського католицького університету, коли працювала над документальним фільмом про співзасновника Української Гельсінської групи, політв'язня брежнєвських таборів та віцеректора УКУ Мирослава Мариновича.


Проєкт створено за підтримки Тараса Вервеги та БФ "Відкриті очі".


Генеральний інформаційний партнер: Reporters.


Інформаційні партнери: Історична правда, НВ, Центр досліджень визвольного руху, Український інститут національної пам'яті, Музей шістдесятництва, Харківська правозахисна група.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.