У Києві на світанку знесли садибу Барбана. ВІДЕО

У Києві 20 серпня о 5 годині ранку будівельна техніка знищила історичну будівлю 1891 року побудови, відому як садиба Олександра Барбана.

Про це повідомив активіст Олег Симороз на своїй сторінці у Facebook та виклав відео знищення пам'ятки.

 

"Попри обіцянки Шевченківської поліції про зупинення будівельних робіт на вул. Обсерваторній, 6, забудовник вночі о 5 ранку під прикриттям 30 тітушок загнав будівельну техніку та знищив будинок Барбана кінця ХІХ століття..." — написав він.

Згодом на знесення будівлі відреагував міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко, який назвав ситуацію навколо будинку Барбана "жахом і соромом".

"Сором – за столичну владу, яка не в змозі стримати оскаженілих забудовників. Жах від розуміння, до чого таке свавілля може привести", — наголосив він.

За словами Ткаченка, забудовник проігнорував припис міністерства про заборону будівництва.

"На жаль, це не пам'ятка ні національного, ні місцевого значення, а отже апеляцію МКІП подати не в змозі. КМДА, на відміну від мерів історичних українських міст та голів облдержадміністрації, не підтримала законопроєкт МКІП про протидію хаотичній забудові.

Тож і ростуть потворні торговельні, офісні центри, які знищують історичні пам'ятки. Київ із квітучого, комфортного, зі своєї історією міста перетворюється на безлиций мегаполіс. Жах і сором…" — додав глава Мінкульту.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.