Повернути вивезені архіви: дослідники викладають у мережу документи Внутрішніх військ НКВД

Центр досліджень визвольного руху починає публікувати у відкритому доступі документи з архіву Внутрішніх військ НКВД, у яких ідеться про боротьбу проти Української повстанської армії.

Стартову колекцію ЦДВР оприлюднив онлайн на сайті Електронного архіву українського визвольного руху до Дня Незалежності. Загалом у мережі стануть доступними більше трьох з половиною тисяч копій.

 

Архів було вивезено з України до Росії ще наприкінці 1980-их років. У середині 90-х вдалося зробити копію частини справ на мікроплівках. Документи в цифрі публікуються онлайн вперше. 

Документи датуються 1944—1945 роками. У них ідеться про операції Внутрішніх військ НКВД проти українських повстанців на Волині, Рівненщині, Тернопільщині, Львівщині, Івано-Франківщині. Трапляються документи, які засвідчують події і на Житомирщині, Хмельниччині, Вінниччині, а також — на території сучасних Румунії та Польщі.

Оригінал архіву зберігається в Москві і недоступний для загалу.


До першої збірки документів увійшли:

  • План розташування Внутрішніх військ НКВД в УССР, Польщі, Румунії та Чехословаччині.
  • Донесення начальника Управління Внутрішніх військ НКВД керівництву з проханням сформувати окремий батальйон для боротьби з українськими повстанцями.
  • Скарга на відсутність постачання харчів для батальйону.
  • Донесення про затримання дезертирів та військових, що відстали від своїх частин.
  • Вказівки керівництву військ НКВД щодо охорони тилу.

"За 8 років існування нашого Е-архіву ми публікували багато повстанських документів, які висвітлюють рух опору проти радянської окупації очима українського підпілля", — говорить Анна Олійник, директорка ЦДВР. — "Тепер ми публікуємо перспективу тих, хто окупував. Дослідники матимуть можливість аналізувати події з різних кутів зору. Переконані, що це суттєво посилить якість досліджень".

 
Перспективний план використання ВВ НКВД на території УССР і сусідніх держав
 
Перспективний план використання ВВ НКВД на території УССР і сусідніх держав


Довідка:

1943 року німецько-радянський фронт просунувся на територію Західної України, де партизанську війну вела Українська повстанська армія. Радянська влада розпочала свою боротьбу з підпіллям.  Відповідальними за ліквідацію українського визвольного руху стали Внутрішні війська НКВД — це військове формування, яке використовувалося для боротьби з ворогами режиму всередині країни.

Наприкінці 1980-их років архіви Внутрішніх військ НКВД, що розповідають про боротьбу з ОУН та УПА,  були вивезені з території України до Москви. 

У середині 1990-их українські дослідники змогли знайти слід цих документів у Російській Федерації. За ініціативи науковця та архівіста Анатолія Кентія створили копію більшої частини цього архіву у вигляді мікрофільмів. До України на плівках повернулося близько 400 справ. 

Одну з трьох копій мікроплівок через багато років передали до архіву ЦДВР, який має відповідне обладнання для роботи з плівками. 

"Копії були зроблені з документів, які зберігаються в архіві Внутрішніх військ Російської Федерації, перед тим — МВД СССР. Швидше за все, доступ до цих документів там зараз обмежений", — коментує Андрій Когут, експерт проєкту і директор Архіву СБУ. — "Ці документи необхідні для повноцінного розуміння, як відбувалася війна після війни. Це дозволить зменшити маніпуляції".


Колекцію документів підготовлено та опубліковано в межах проєкту "Робимо минуле доступним: цифрове повернення вивезених архівів про боротьбу СРСР із визвольним рухом", який реалізує Центр досліджень визвольного руху за підтримки Українського культурного фонду.


Електронний архів (avr.org.ua) — сервіс відкритого онлайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Втілюється Центром досліджень визвольного руху за підтримки партнерів. Тут у вільному доступі та у високій якості публікуються документи про український визвольних рух, матеріали з архівів КҐБ та інші тематичні колекції, присвячені історії ХХ століття. Зараз на сайті вже більше 27 тисяч оцифрованих архівних документів, доступних для завантаження.


Український культурний фонд — державна установа, створена у 2017 році, на підставі відповідного Закону України, з метою сприяння розвитку національної культури та мистецтва в державі, забезпечення сприятливих умов для розвитку інтелектуального та духовного потенціалу особистості і суспільства, широкого доступу громадян до національного культурного надбання, підтримки культурного розмаїття та інтеграції української культури у світовий культурний простір. Діяльність фонду, згідно чинного законодавства, спрямовується та координується Міністерством культури України. Підтримка проектів Українським культурним фондом здійснюється на конкурсних засадах.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.