Державна архівна служба України отримала нове приміщення

Вперше за часів незалежності України Державній архівній службі України для розміщення архівних установ сфери управління Укрдержархіву надано приміщення, розташоване за адресою м. Київ, вулиця Лук’янівська, 77, загальною площею близько 1300 кв. м.

Про це йдеться у повідомленні ДАСУ.

 

Нове приміщення має великі аудиторії, зали для проведення круглих столів та конференцій, що сподіваємось, сприятиме активізації науково-дослідної та освітньої роботи УНДІАСД, розширенню зв'язків інституту з українськими та іноземними науковими установами та громадськими організаціями, що співпрацюють в архівній сфері або зацікавлені у розвитку співпраці в цьому напрямку.

У перспективі, після необхідного переоснащення, до цієї просторої будівлі планується перемістити також один з дев'яти центральних державних архівів України.

Зазначене приміщення передано зі сфери управління Національного агентства України з питань державної служби з балансу Української школи урядування до сфери управління Державної архівної служби України на баланс Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства. Відповідно до спільного наказу Укрдержархіву та НАДС України передача державного майна відбудеться у місячний строк.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.