Державна архівна служба України отримала нове приміщення

Вперше за часів незалежності України Державній архівній службі України для розміщення архівних установ сфери управління Укрдержархіву надано приміщення, розташоване за адресою м. Київ, вулиця Лук’янівська, 77, загальною площею близько 1300 кв. м.

Про це йдеться у повідомленні ДАСУ.

 

Нове приміщення має великі аудиторії, зали для проведення круглих столів та конференцій, що сподіваємось, сприятиме активізації науково-дослідної та освітньої роботи УНДІАСД, розширенню зв'язків інституту з українськими та іноземними науковими установами та громадськими організаціями, що співпрацюють в архівній сфері або зацікавлені у розвитку співпраці в цьому напрямку.

У перспективі, після необхідного переоснащення, до цієї просторої будівлі планується перемістити також один з дев'яти центральних державних архівів України.

Зазначене приміщення передано зі сфери управління Національного агентства України з питань державної служби з балансу Української школи урядування до сфери управління Державної архівної служби України на баланс Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства. Відповідно до спільного наказу Укрдержархіву та НАДС України передача державного майна відбудеться у місячний строк.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.