Спецпроект

In memoriam. В Ізраїлі помер останній з відомих учасників повстання у Варшавському гетто

В Ізраїлі у віці 97 років помер Леон Копельман — можливо, останній з відомих учасників повстання у Варшавському гетто.

Про це повідомляє The Times of Israel.

 

Копельман помер у пʼятницю, 13 серпня. Він народився в Польщі в 1924 році у заможній родині. Коли нацисти захопили країну і сформували Варшавське гетто, його сімʼя була змушена переселитися у крихітний будинок, який у 1940 році опинився в гетто.

16-річного Леона нацисти направили на примусові роботи. За два роки, у 1942-му, повернувшись в гетто з роботи, він не застав у будинку маму: вона підпала під "акцію" — її відправили у концтабір Треблінка.

Під час перебування в гетто Леон долучився до руху єврейського опору (Єврейської бойової організації), яка чинила збройний опір нацистам. Він і його соратники почали вбивати німецьких солдатів у гетто.

Копельмана відправили до Треблінкі, однак він збрехав, що має досвід роботи механіком, тому його відправили працювати механіком у варшавський гараж. Згодом він опинився у вʼязниці, однак у вересні 1944 року його звільнили польські бійці опору, і він приєднався до них, щоб боротися з нацистами. Пізніше його знову зловили, але він зміг втекти і до кінця війни залишався на свободі.

Копельман використовував вигадані особистості, щоб дістатися до Італії та нелегально сісти на корабель в Ізраїль. Там він зустрівся зі своїми сестрою і батьком, яким вдалося пережити війну. Він приєднався до Сил оборони Ізраїлю і брав участь у Війні за незалежність в 1948 році.

Незабаром після цього він зустрів свою дружину Хаву, вони прожили у шлюбі майже 70 років. Копельман казав, що велика сімʼя, яку він сформував за роки після війни, була його найбільшою перемогою. Хава померла у 2021 році, у пари залишилося троє дітей, девʼять онуків і троє правнуків.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.