На Житомирщині прокуратура вимагає повернути державі палац Терещенків

Прокуратура вимагає повернути у власність держави палац Терещенків ХІХ ст. у Червоному, у частині якого зараз розташований жіночий монастир.

Про це повідомляє Житомирська обласна прокуратура.

 

"Бердичівською окружною прокуратурою заявлено позов щодо визнання недійсною угоди, якою відкрите акціонерне товариство безкоштовно передало палац Терещенків у приватну власність та його витребування до державної власності.

Також у заяві викладено вимоги щодо визнання недійсним рішення виконкому селищної ради про оформлення права власності та скасування свідоцтва про право приватної власності на нерухомість площею понад 4,4 тис. кв м", - йдеться у повідомленні.

За інформацією прокуратури, відкрите акціонерне товариство не мало дозволу від міністерства освіти та органу охорони культурної спадщини на передачу об'єкту в приватну власність.

Наразі Господарський суд області відкрив провадження у справі.


Палац Терещенків побудований у 1861 році Адольфом Грохольським, що після його смерті перейшов у власність відомого мецената та цукрового промисловця Миколи Терещенка. Після приходу більшовиків там облаштували сирітський притулок, а згодом – фабрично-заводське училище.

Об'єкт є пам'яткою архітектури місцевого значення.

У 2000 році ВАТ "Червоненський цукровик" безкоштовно передав маєток у власність Житомирської єпархії. У 2001 році в частині плацу створили Червоненський Свято-Різдва Христового жіночий монастир, підпорядкований Житомирській єпархії УПЦ (МП). Утім охоронного договору на пам'ятку архітектури єпархія не мала.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.