Створено постійно діючу Ольвійську міжнародну археологічну експедицію

З 1 липня Національна академія наук України погодила створення постійно діючої Ольвійської міжнародної археологічної експедиції в Інституті археології НАН України і поновила її фінансування

Про це повідомляє НАН України.

 

На базі Ольвійської археологічної експедиції виконуються два міжнародні мультидисциплінарні проєкти з вивчення найменш досліджених об'єктів різних культурно-хронологічних епох.

Розкопки ведуться спільно з Університетом імені Ґьоте (Франкфурт-на-Майні, ФРН), Університетом імені Мартіна Лютера (Халле-Віттенберг, ФРН) за підтримки Німецького дослідницького товариства, Національним музеєм у Варшаві (Республіка Польща) за підтримки Міністерства культури Польщі.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.