У головному кіноархіві Бразилії сталася пожежа

У місті Сан-Паулу виникла пожежа у одному з павільйонів Бразильської сінематеки – головного кіноархіву країни.

Про це повідомляє Globo.

Світлина ілюстративна
Світлина ілюстративна

Перший сигнал про пожежу в одному з павільйонів Бразильської сінематеки надійшов до пожежної служби в четвер близько 18 години за місцевим часом (00:00 за Києвом). Загальна площа сховищ, розташованих за адресою загоряння, становить 6 356 квадратних метрів, тут знаходяться близько 240 тисяч кіноплівок.

Повідомляється, що на місці інциденту працювали 15 машин і близько 50 пожежників, які локалізували загоряння, причиною якого, за попередньою інформацією, стали профілактичні роботи в системі кондиціонування повітря.

За словами пожежників, в приміщеннях, де сталася пожежа, зберігалися фільми, датовані 1920-1940 роками, і історичні документи. Вогнеборці наголосили, що цінний вміст архівів "практично не постраждав".

Поліція розпочала розслідування цього інциденту.

Зазначається, що ще у квітні співробітники цього кіноархіву в соцмережах попереджали про небезпеку пожежі. Вони відзначали критичний стан архівів та небезпеку самозаймання нітроцелюлозної плівки.

Варто звернути увагу на той факт, що за 74 роки існування архіву він аж 4 рази пережив пожежі. В результаті останнього інциденту у 2016 році були втрачені близько 500 робіт.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.