На Хортиці знайшли символічну могилу вождя з горщиком без праху. ФОТО

У Запоріжжі на Хортиці на території археологічного комплексу «Генералка 2» дослідники знайшли кенотаф – символічну могилу вождя без праху небіжчика.

Про це повідомляє Запорізька міська рада.

 
ФОТО: Запорізька міська рада

Зазначається, що подібні поховання влаштовували, якщо людина помирала на чужині чи зникала безвісти. На думку істориків, кенотаф належав одному з вождів. У похованні археологи виявили спеціальний горщик, який був частиною ритуальних обрядів. Його виготовленням та оздобленням займались виключно жінки.

 
ФОТО: Запорізька міська рада

Горщик датується 1500 р. до Р.Х. і належить до періоду бабинської культури або культури багатопружкової кераміки. Починаючи з 2000 року, це вже четверта знахідка у балці Генералка.

"Генералка 2" - це унікальний археологічний комплекс, датований кінцем IV - першою половиною III тис. до Р.Х. Його ще називають "українським Стоунхенджем". У бронзову епоху тут оселились перші представники ямної культурно-історичної спільності.

 
ФОТО: Запорізька міська рада

Аналіз системи ровів палісаду встановив, що поселення можна віднести до загальноєвропейських пам'яток. Відповідні аналоги можемо побачити в Німеччині, Італії, Іспанії та низці інших західноєвропейських країн.

Регулярні розкопки на території комплексу почались у 2000 році. Кожного літа команда Національного заповідника "Хортиця" разом із суспільною організацією "Нова археологічна школа" на чолі з Олегом Тубольцевим досліджують це місце. За двадцять років було відшукано багато унікальних знахідок, що представляють культурну й історичну цінність.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.