Співав «Ще не вмерла України» — засуджений до розстрілу: у мережі виклали документи зі справи журналіста Євгена Касяненка

На Електронному архіві українського визвольного руху опублікували документи зі справи авіаконструктора, журналіста та письменника-перекладача Євгена Касяненка, якого НКВД розстріляли за вигаданим звинуваченням

Колекцію з 50-ти документів публікує Центр досліджень визвольного руху спільно з Архівом Служби безпеки України на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху. 

 

До збірки увійшли:

  • анкета арештованого;

  • ордер на проведення обшуку та арешт Євгена Касяненка, протоколи обшуку;

  • протоколи допитів Касяненка, свідків та  протоколи очної ставки;

  • протокол допиту племінниці журналіста, її свідчення про "злочинну" діяльність дядька;

  • пояснення Євгена Касяненка щодо звинувачення його у шпигунстві;

  • каяття обвинуваченого щодо нібито вчинених злочинів;

  • вирок Військової Колегії Верховного Суду СССР про розстріл Євгена Касяненка;

  • заключення Військової колегії від 1959 року про припинення справи за відсутністю складу злочину, тощо.

У 1937 році радянські спецслужби звинуватили авіаконструктора, журналіста та перекладача Євгена Касяненка у тому, що він належав до контрреволюційної терористичної організації і навіть більше — був її керівником. 

Чекісти збирали пазл із показань інших допитуваних щодо постаті Касяненка. 

Показовим є той факт, що формулювання у декількох протоколах допитів є ідентичними: так, Григорій Епік та Григорій Заїка, яких допитували в один день, показали абсолютно однаково.

На допиті письменник Михайло Биковець ніби-то розповідав чекістам: перекладач Касяненко не тільки перекладає німецьких письменників, а й тенденційно возвеличує Гітлера. Літератор Андрій Хмельницький, за версією слідчих, говорив, що у розмові з Євгеном Касяненком, останній поділився своїми думками про пригнічення всього національного та свідомого в Україні.

Племінниця Євгена Касяненка розповіла чекістам про "вечірку", що відбулася у помешканні дядька у будинку "Слово". Того вечора Касяненко, нібито, закликав боротися з радянською владою, обіцяв видати присутнім 10 револьверів для вбивства Сталіна та Постишева. Згадала родичка й іншу вечірку, де її дядько співав "Ще не вмерла України".

Менше, ніж за місяць після арешту Євген Касяненко "зізнається" у скоєному проти радянської влади: "Я вчинив, як двічі боягуз і двурушник та заслуговую суворого покарання. Та я прошу повірити мені, що я щиро каюся перед радянською владою та докладу всі свої сили, щоб знову заслужити її довіру, якщо вона пощадить мені жити".

Однак тієї ж осені Касяненко намагатиметься дати інші свідчення: "Я повторюю, що ніякої антирадянської роботи я не проводив і учасником націоналістичної організації ніколи не був". В обвинувальному висновку записали, що Касяненко своєї провини не визнав.

У переддень нового 1938-го року НКВД розстріляли Євгена Касяненко. У 1959 році справу Євгена Касяненка припинять за відсутністю складу злочину.

Колекцію документів підготовлено та опубліковано за підтримки Українського культурного фонду.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.