Спецпроект

Національний музей Голодомору-геноциду добудують до листопада 2023 року – Зеленський

Другу чергу Національного музею Голодомору-геноциду добудують у повному обсязі до 90-х роковин трагедії 1932–1933 років.

Про це заявив президент України Володимир Зеленський 13 липня в рамках форуму "Україна 30. Гуманітарна політика", повідомляє Радіо Свобода.

 

"Час віддаляє нас все далі і далі від тих трагічних часів. І дійсно майже не залишилось в живих свідків, які пережили Голодомор. І сьогодні ми відповідальні за збереження і передання цієї пам'яті нашим усім сучасним і наступним поколінням за донесення правдивої інформації саме про Голодомор.

Чи можемо ми як нація вважати, що цей обов'язок ми виконуємо до кінця, якщо довгі роки в країні ніяк не добудується музей "Меморіал жертв Голодомору", – сказав президент.

Він зазначив, що тримає це питання під особистим контролем, адже закінчити таку важливу історичну роботу надзвичайно важливо.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.