Садибу Терещенка ХІХ століття у центрі Києва перебудують на офісний центр

Департамент охорони культурної спадщини КМДА погодив перетворення історичної пам'ятки на офісний центр

Про це повідомляє видання "Хмарочос" з посиланням на ексдепутатку Київради, громадську діячку та правозахисницю Олену Терещенко. Її чоловік – Мішель Терещенко – нащадок власника старовинної садиби.

"Чиновники, у яких піднялася рука погодити всупереч вимогам чинного законодавства про охорону культурної спадщини ганебний проект знищення Садиби Терещенків гірші за більшовиків.

Останні у нашої родини лише відібрали все майно та примусили рятувати життя у вигнанні. А ці – хочуть знищити історичну пам'ять про родину та про всі її добрі справи, зруйнував єдиний будинок, який повністю вцілів й вберіг всі свої елементи після численних війн та революцій!", – написала Олена.

 
автор фото - Валерій Гурін

Проєкт передбачає надбудову та перебудову чинних будинків садиби під офісний центр, в результаті якої будівля втратить свою автентичність.

За її словами, нині є два варіанти: або прокуратура повертає садибу Терещенків до комунальної власності, або її недобросовісний власник ПАТ "Центрелеватормлинбуд" (який фактично вкрав пам'ятку у територіальної громади і 14 років намагався її знищити) позбавляє киян перлини архітектури у самому центрі міста.

Підготовче судове засідання у справі повернення Садиби Терещенків до комунальної власності відбудеться 26 липня 2021 року на 14.00.

Особняк в стилі неоготика, за адресою бульвар Тараса Шевченка, 34/11, побудували в 1874 – 1875 роках за проєктом київського архітектора Андрія-Фердінанда Краусса.

У 1917-1919 рр. родина Терещенків віддала під приміщення для органів влади УНР та Української Держави. Саме тут була створена Директорія УНР.

Пам'ятка архітектури взята на облік рішенням Київради в 1986 році. У 1998 році взято на облік також флігель як щойно виявлений об'єкт культурної спадщини.

У 2007 році садибу, площа якої становить понад 1000 квадратних метрів, передали приватному товариству – ПАТ "Центрелеватормлинбуд" – за інвестиційним договором, з умовою провести реставрацію пам'ятки. Проте майже 15 років будівля знаходиться у занедбаному стані, що може призвести до її фактичного знищення.

У червні цього року прокуратура звернулась до суду з вимогою повернути будівлю у комунальну власність.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.