На Сумщині знайшли давньоруське поселення XI – XIІ сторіччя

Поблизу селища міського типу Вороніж Шосткинського району Сумщини археологи знайшли давньоруське поселення, що може змінити історичну дату заснування селища

Про це кореспонденту Укрінформу повідомив керівник Воронізької археологічної експедиції, кандидат історичних наук, доцент ніжинського та сумського університетів Іван Кедун.

 

"Провели розвідку і наткнулися на давньоруське поселення XI-XIІ сторіч. Відкриття є. Воно полягає в тому, що давньоруських об'єктів до нас тут не фіксували жодного разу. Та й взагалі цей регіон практично не досліджений", - сказав науковець.

За його словами, говорити про розміри, тип поселення (селище чи городище), наявність укріплень, період існування можна буде тільки після багаторічних і повномасштабних розкопок. А поки що була розвідка, яка засвідчила, що люди тут жили й у добу Давньої Русі. Коли це буде остаточно доведено, історичний вік селища Вороніж може зрости з понад 800 років до 1000.

На місці розкопу сумські й ніжинські археологи знайшли понад 500 елементів кераміки, яку тепер досліджуватимуть. Щойно відкритому поселенню вчені дадуть назву, складуть на нього паспорт і лише тоді зареєструють як пам'ятку археології. Внаслідок опрацювання отриманого експедицією матеріалу, зауважив Кедун, може відбутись деяке зміщення у часі, але те, що тут Давня Русь - це точно.

Воронізька експедиція, яка вже згортає свою роботу, тривала тиждень і була організована Сумським державним педагогічним університетом ім. А. Макаренка. Профінансував її народний депутат України, уродженець цих країв Ігор Молоток. На своїй сторінці у Фейсбуці він зазначив, що з початку ХХ століття на Шосткинщині не проводилося жодних археологічних досліджень, тож "білих плям" в історії району ще багато.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.