Сейм Литви вимагає від Росії компенсації за радянську окупацію

У зв'язку з 80-ю річницею початку сталінських депортацій у Литві литовський парламент ухвалив резолюцію, в якій нагадав про необхідність вимагати від Росії відшкодування збитків від окупації.

Про це повідомляє портал національного телерадіомовлення LRT.

 

Уточнюється, що за прийняття документа проголосували 103 члени Сейму, один був проти, троє утрималися. "80 років, які минули з моменту окупації і великих заслань, усе ж не стерли тих глибоких ран, що залишилися в суспільстві. Вони відчуваються і досі", - заявив міністр оборони, історик Арвідас Анушаускас, який представляв проєкт резолюції.

У документі йдеться, що необхідно вимагати відшкодування збитків від окупації з Російської Федерації як правонаступниці Радянського Союзу.

Сейм пропонує продовжити і заохочувати історичні розслідування злочинів тоталітарних режимів проти людяності і військових злочинів. На думку парламенту, вони забезпечуватимуть імунітет суспільства і держави до дезінформації, яку поширюють ворожі держави.

У резолюції також міститься заклик звільнити публічний простір у Литві від символів, що втілюють тоталітарні режими, зміцнювати громадянськість, патріотизм і волю до опору в дошкільному, формальному і неформальному навчанні.


Цими днями в Литві проходять заходи, присвячені 80-річчю сумних подій окупації двох тоталітарних режимів.

14 червня 1941 року о третій годині ранку радянські репресивні структури розпочали масове вивезення жителів Литви у віддалені північні території.

За даними Центру дослідження геноциду й опору жителів Литви, за ці декілька днів червня було завантажено у вагони для худоби та вивезено з Батьківщини близько 18 тис. жителів країни. 15 червня 1940 року СРСР окупував Литву. За роки окупації, до 1953 року, були заарештовані та вислані 280 тис. громадян Литви.

Подібні депортації цими ж днями проходили у Латвії, Естонії, Західній Україні, Західній Білорусі та Молдові.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.