Путін відкрив пам'ятник Олександру III

На пам'ятнику імператору Олександру III, який відкрив Путін в місті Гатчина, помітили неправильний орден

Про це повідомляє Телеграм-канал "Підйом".

Автори пам'ятника імператору Олександру III в Гатчині зобразили неправильний орден. Помилку в роботі скульптора Володимира Бродарського помітили користувачі соціальних соцмереж.

 

На пам'ятнику був зображений орден у вигляді шестипроменевої зірки, хоча імператорський орден Святого Апостола Андрія Первозванного - це восьмипроменева зірка.

Сам скульптор вже визнав помилку і повідомив, що її було оперативно виправлено.

"Технічну помилку було помічено і виправлено! Винні, перенервували, але ж на макеті було все правильно", - висловився автор пам'ятника.

Пам'ятник був виготовлений під патронажем російського військово-історичного товариства.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.