Верховний суд визнав незаконним звільнення Ройтбурда з посади директора Одеського музею

Верховний суд визнав незаконним рішення Одеської обласної ради від 2019 року про звільнення Олександра Ройтбурда з посади директора Одеського художнього музею.

Про це йдеться у відповідному рішенні суду від 19 травня та повідомив сам художник у Facebook.

 

Суд задовольнив касаційну скаргу Ройтбурда і залишив чинним рішення Приморського районного суду Одеси, який визнав, що художника звільнили з посади директора музею незаконно. Суд також вирішив стягнути з Одеської облради на користь Ройтбурда сплачений ним судовий збір.

Постанова Верховного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.


Нагадуємо, що Олександра Ройтбурда призначили директором Одеського художнього музею в лютому 2018 року. Його одразу ж звинуватили в тому, що він порнограф, малює картини фекаліями і ненавидить Одесу. Депутати обласної ради відмовлялися затверджувати Ройтбурда на посаді, і тільки після втручання глави ОДА він зайняв директорський кабінет.

4 вересня 2019 року Одеська обласна рада звільнила художника з посади директора музею. А уже 7 вересня в Одесі городяни пікетували будівлю облдержадміністрації з вимогою повернути Ройтбурда на посаду. Міністерство культури теж вважало, що Ройтбурда звільнили безпідставно

10 лютого 2020 року Приморський районний суд Одеси скасував рішення облради про звільнення художника, і Ройтбурд залишився директором музею. Але згодом апеляційний суд скасував це рішення.

18 грудня 2020 року Одеська облрада все-таки поновила Ройтбурда на посаді керівника музею.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.