У Центральному державному історичному архіві України, м.Київ новий директор

Вчора Голова Державної архівної служби України Анатолій Хромов представив колективу нового директора Центрального державного історичного архіву України, м.Київ Олега Бабенка.

Про це повідомляє Державна архівна служба України.

 

У своїй промові Анатолій Хромов наголосив на пріоритетних напрямках розвитку архівної справи та нагадав, що архіви мають бути людиноцентричними, а також закликав колектив до плідної роботи.

Олег Бабенко, подякував Керівництву за довіру, поділився з присутніми своїм досвідом роботи та поінформував, що одним з головних завдань у своїй роботі вбачає розбудувати модерне інформаційне суспільство.

Олега Бабенка призначено за результатами конкурсу на посаду директора Центрального державного історичного архіву України м.Київ наказом Укрдержархіву №154-ос від 2 червня 2021 року.


Довідково. Олег Бабенко має три вищі освіти: у 1993 році закінчив філологічний факультет Центральноукраїнського державного педагогічного інституту імені В. К. Винниченка за напрямом "Українська мова і література", у 2005 році закінчив Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за напрямом "Державне управління" та у 2017 році закінчив Центральноукраїнський національний технічний університет за напрямом "Інформаційна, бібліотечна та архівна справа".

До призначення на цю посаду працював заступником директора Центрального державного архіву зарубіжної україніки. А до того, був директором Державного архіву Кіровоградської області, радником голови Кіровоградської облдержадміністрації та заступником начальника управління культури і туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.