У Полтаві визначилися з проєктом пам’ятнику Симону Петлюрі. ВІДЕО

Вчора в Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського відбулося друге засідання журі Відкритого архітектурного конкурсу на спорудження в Полтаві пам’ятника українському державному, військовому та політичному діячу, Голові Директорії, Головному отаману військ Української Народної Республіки Симону Петлюрі.

Про це повідомляє журналіст телеканалу "Центральний" Сергій Блавацький.

 

Переможцем Відкритого архітектурного конкурсу на спорудження в Полтаві пам'ятника Симону Петлюрі став відомий український скульптор, член Національної спілки художників України, академік Національної академії мистецтв України, Заслужений та народний художник України Анатолій Васильович Кущ.

У його творчому доробку — десятки пам'ятників і монументально-декоративних композицій як в Україні, так і за кордоном. Зокрема, Архангелу Михаїлу на Майдані Незалежності, Пилипу Орлику у Києві. Він — один з авторів столичного Монументу Незалежності України.

Сергій Блавацький, кореспондент:

— Понад три години знадобилося членам журі, аби обрати ось цю проєктну пропозицію. Як описує її автор: для більшості глядачів скульптура Симона Петлюри розкриватиметься з півночі, від вулиці Соборності, і матиме вигляд силуету в контражурі.

Лівою рукою він спиратиметься на край столу з документами і картами, а лівою тримає ефес шаблі. Скульптура виконується в бронзі, висотою три метри і встановлюється на гранітному постаменті.

Саме цей проєкт пам'ятника ще на першому ознайомчому засіданні вподобав відомий полтавський митець Юрій Самойленко.

Юрій Самойленко, заслужений діяч мистецтв України, доцент кафедри образотворчого мистецтва ПНПУ

— Відчувається, що автор досвідчений в монументальній скульптурі, і це дуже важливо. Скульптура несе таку напругу, внутрішня така напруга цієї постаті, і уміння поєднати деталі з загальним сприйняттям — оце те, що і є переконливим моментом, і одностайність журі говорить про те, що цей проєкт заслуговує на втілення в роботі, і ця площа отримала прекрасний пам'ятник.

Ярослав Файзулін, начальник Управління наукового забезпечення політики національної пам'яті УІНП, кандидат історичних наук, член журі м. Київ

— Для мене особисто хотілося, щоб цей пам'ятник вшановував Петлюру в першу чергу як керівника Української держави і як людину, яка боролася за цю державу.


Тож всі 16 членів журі одноголосно проголосували за цей проєкт пам'ятника Симону Петлюрі. Його ще будуть доопрацьовувати, лунали пропозиції зробити вищим постамент, змінити запропонований герб на герб Кричевського, внести деякі корективи в однострій. Також фахівці ще визначатимуться власне з архітектурним плануванням, громадським простором площі.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.