До 100-річчя Сахарова: дисидент, який підірвав Радянський Союз

27 травня Nobilitet разом із Центром Громадянських Свобод та Центром Сахарова організовують виставку та лекцію, присвячені життю та діяльності Андрія Сахарова

Андрій Дмитрович Сахаров — лауреат Нобелівської премії миру 1975 року. Видатний фізик-ядерник, академік, батько водневої бомби. І разом з тим, приклад неймовірної громадянської мужності та гуманізму. Дисидент, борець за права людини, символ вільнодумства, який прожив все своє життя не по брехні.

 


21 травня 2021 року цивілізоване людство відзначає 100 років від дня народження вченого, чиї ідеї продовжують зберігати значимість для науки і для сучасного світу в цілому. Але серед країн, що урочисто згадують ювілей академіка, не буде держави, де він народився, жив і працював, — правонаступниці СРСР, Російської Федерації. Навіть виставку на його честь у Москві заборонили. Вочевидь, вкрай не вигідно згадувати, можливо, одного із найвидатніших росіян ХХ століття, який протестував проти вторгнення в Афганістан.


Спікери заходу:

Мустафа Джемілєв, дисидент, лідер кримськотатарського національного руху;

Олег Сенцов, політв'язень, режисер;

Олександра Матвійчук, правозахисниця, керівник Центру Громадянських Свобод;

Сергій Лукашевський, виконавчий директор Сахаровського Центру;

Михайло Савва, голова правління громадської організації "Експертна група "Сова" ;

Модератор заходу — Антон Наумлюк, головний редактор Ґрати.

Місце проведення: Unit.Сity (core), вул. Дорогожицька, 3.

Час – 18:30-21:00.


Участь у заході безкоштовна за попередньою реєстрацією, кількість місць обмежена.

Зареєструватися можна до 26 травня. 

Подія відбудеться із дотриманням усіх вимог МОЗ щодо запобігання поширенню COVID-19.

У разі виникнення будь-яких запитань звертайтеся:

+38 098 442 21 03 | Тетяна Шевчук | tshevchuk@yclutch.com

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.