АНОНС: "Польська меншина на Волині в роки ІІ Світової війни" - лекція Ярослава Борщика

Лектор розповість історію польської громади на Волині в роки Другої світової війни: знищення міжвоєнної Польської держави, перша радянська окупація, німецька окупація, другий прихід радянської влади. Слухачі дізнаються, яким чином волинським полякам вдалося вижити в умовах нацистського та комуністичного тоталітарних режимів, кривавого міжетнічного протистояння з українцями в регіоні

Польська національна спільнота та її доля у період Другої світової війни на Волині – чи не найбільш контраверсійна та конфліктна в публічному середовищі. Вибірковість пам'яті про Волинську трагедію – такою була офіційна меморіалізаційна політика двох "дружніх соціалістичних" держав-сусідок.

На міждержавному рівні довгий час панував підхід "Пробачаємо і просимо вибачення". Втім, він був дуже залежний від особистостей президентів і України, і Польщі. На побутовому рівні історії трохи інші: там є місце і ксенофобії, і мові ненависті, і вандалізму.

 

Інформування населення регіону та України загалом, підвищення рівня обізнаності знизу з історичним контекстом – це перший крок у напрямку порятунку від взаємо-ресентименту. В зв'язку з чим, ГО "Мнемоніка" запрошує на лекцію історика Ярослава Борщика, наукового співробітника Інституту історії України НАН України.

Лектор зупиниться на головних етапах в історії польської громади на Волині в роки Другої світової війни: знищенню міжвоєнної Польської держави, першій радянській окупації, німецькій окупації, другому приходу радянської влади. Ми дізнаємось, яким чином волинським полякам вдалося вижити в умовах нацистського та комуністичного тоталітарних режимів, кривавого міжетнічного протистояння з українцями в регіоні.

Також говоритимемо і про українсько-польський конфлікт 1943 року на Волині, про термінологічні дискусії щодо дефініції тих подій, оцінки кількості жертв з обох сторін, випадки взаємної допомоги та порятунку. Поговоримо про політичні цілі поляків в регіоні, їхні стратегії виживання та боротьби з українським націоналістичним підпіллям, співпрацю та взаємини з німецькою адміністрацією та радянськими партизанами.

Лекція відбудеться 27 травня о 18:00 у просторі INFOHUB (м. Рівне, вул. Словацького 3а). Організатори просять реєструватись.

***

Лекція проводиться в рамках реалізації проєкту "Стежками пам'яті". Проєкт покликаний виховати критичний підхід до подій Другої світової війни на Волині шляхом впровадження інклюзивної моделі колективної пам'яті серед місцевих мешканців, спільноти освітян, громадських активістів та лідерів суспільної думки, котрі проживають на території регіону.

Проєкт "Стежками пам'яті" реалізується ГО "Мнемоніка" в партнерстві з ГО "Інша Освіта" та інститутом "Centropa" за дружньої фінансової підтримки фонду EVZ.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.