У Львові з'явився проспект Івана Павла ІІ

У Львові частину вулиці Хуторівки перейменували на проспект святого Івана Павла ІІ

20 травня на засіданні Львівської міської ради депутати проголосували за перейменування частини вулиці Хуторівки на проспект Святого Івана Павла ІІ. 

 
сихів медіа

Частина вулиці Хуторівки від вул. Стрийської до просп. Червоної Калини тепер називатиметься проспектом Святого Івана Павла ІІ. А територію в районі вул. Стрийської та вул. Козельницької назвали "площа Святої Софії Премудрості Божої".

Перейменування відбулось за ініціативи Українського католицького університету. 

На Хуторівці розташована Духовна семінарія Святого Духа УГКЦ, а в районі Стрийської-Козельницької – Український Католицький Університет. Під час візиту Святійшого у 2001 році Отець освятив місце і наріжний камінь під ці проєкти.

Упродовж місяця Сихівська районна адміністрація має встановити таблиці з новими назвами вулиць.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.