У Національному музеї історії України відкрили виставку «Серж Лифар. Політ Ікара»

18 травня у Національному музеї історії України (МІСТ) відкрилася виставка «Серж Лифар. Політ Ікара». 15 квітня минуло 116 років від дня народження видатного французького танцівника й хореографа Сергія Лифаря. Через карантинні обмеження відкриття експозиції, якою музей вшановує пам’ять великого митця, перенесли на місяць.

Про це "Історичній правді" повідомили у прес службі Музею

 

Відкрив виставку генеральний директор Національного музею історії України Федір Андрощук, який привітав усіх із відновленням виставки всесвітньо відомого митця в музеї. Востаннє речі з цієї колекції демонстрували в 2015 році. Втім виставка "Серж Лифар. Політ Ікара" представляє чимало предметів, які раніше не експонувались.

Урочисте відкриття відвідав український дипломат, посол України в Швейцарії (2000 – 2003 рр.) Євген Бершеда. У 2002 та 2007 роках Євген Романович сприяв передачі колекції особистих речей Сергія Лифаря від імені графині Інги Лізи Алефельдт-Лорвіґ в Національний музей історії України.

Олена Іванова, кураторка виставки "Серж Лифар. Політ Ікара", розповідає:

"Проєкт присвячений танцівнику й хореографу світового рівня, який народився в Києві, за походженням був українцем і так себе позиціонував. Проте в Україні ім'я Сержа Лифаря досі не дуже відоме, тож для багатьох ми відкриваємо його наново.

Крім цього, завдяки таким виставкам ми можемо розповідати не тільки про людину, а й про епоху, пов'язану з її життям. На прикладі Сержа Лифаря можна вивчати історію Києва 1920-х років і загальноєвропейський контекст тієї доби.

На виставці є матеріали й інших видатних вихідців із України. Зокрема, світлина авторства Бориса Липницького, який народився в місті Остері Чернігівської області і згодом став відомим французьким фотографом. Також – ескіз Кассандра, художника родом із Харкова, який створив логотип Yves Saint Laurent. Їхні імена невідомі більшості українців, і наш проєкт – нагода познайомитися із цими особистостями".

Виставкою "Серж Лифар. Політ Ікара" Національний музей історії України популяризує ім'я видатного киянина. Колекція митця, що зберігається в музеї, а це близько 1500 одиниць, містить унікальні пам'ятки, які розповідають про його непросте життя та творчий злет.

У експозиції представлені: балетний черевичок, пошитий мамою для юного Сергія, листування з родиною 1920–1930-х років, фото та театральні програми виступів трупи С. Дягілєва, виготовлений Коко Шанель костюм Аполлона до балетної постановки "Аполлон Мусагет", елементи костюма Ікара до славетної постановки Сержа Лифаря, міжнародна нагорода в галузі хореографії "Oscar de la dans" та багато інших памʼятних речей.


Виставка триватиме до кінця серпня 2021 року з можливістю продовження.


Контакт: +38 044 278 48 64

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.