У центрі Львова археологи відкопали залишки середньовічного муру

Знахідку на площі Коліївщини вважають однією із найстаріших оборонних споруд міста

У Львові під час розкопок на площі Коліївщини археологи виявили фрагмент оборонного муру, який збудовали ще у XIV столітті.

Про це повідомляє Tvoemisto.tv.

 

Наразі середньовічну стіну розкрили    ще не повністю, але вже дослідили, що її товщина приблизно два метри.

"Це є залишки Високого муру, оборонної стіни середньовічного Львова, яку було побудовано у XIV століття. Це була перша лінія оборони міста. Загалом Львів мав три лінії оборони, які поступово будували. Тож найстарішою оборонною спорудою власне є Високий мур", – розповів керівник археологічних робіт Микола Шницар.

За словами длслідника, цей мур вже досліджують не вперше –  він замикає кільцем давнє передмістя та проходить через низку сучасних вулиць.

"Ми його досліджували і локалізували вже по вулиці Лесі Українки (ще у 2012 році). Зараз там є відзнакування цього місця бруківкою. Щоправда воно так зроблено, що люди які там не працювали, не зрозуміють цього. Розташування стіни протрасоване від вулиці Підвальної до Театральної", – розповідає Микола Шницар.

Фрагменти оборонної стіни з інших сторін археологи досліджували ще раніше. Наприклад, на вулиці Підвальній Високий мур вперше досліджували ще у 1977 році.

"Коли був капітальний ремонт вулиці Підвальної у 2009 році, ми теж частково відкривали оборонну стіну вдруге. І на площі Підкови біля костелу Єзуїтів на початку 80-х років працювали археологи. Тож він вже локалізований з чотирьох сторін", – говорить Микола Шницар.

За його словами, залишки оборонної стіні на площі Коліївщини планують позначити у мощенні вулиці іншим кольором чи формою бруківки.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.