У Києві відзначили 101-у річницю визволення від більшовиків

У Києві відзначили 101-у річницю звільнення від більшовицької армії та вшанували пам‘ять польсько-українського товариства зброї.

Як передає кореспондент Укрінформу, у церемонії взяли участь представники Збройних Сил України, Українського інституту національної пам'яті, Міністерства закордонних справ України, Державної служби етнополітики та свободи совісті, Польського інституту в Києві, а також представники громадськості. Перша частина заходу відбулася біля пам'ятника "Старшинам Армії УНР – уродженцям міста Києва", а друга – на могилі вояків Війська Польського на Байковому цвинтарі.

 

"Звільнення української столиці від більшовиків – це унікальна подія, тому що це останній вступ регулярних українських військ до столиці, останній контроль української столиці українцями перед остаточним падінням української державності і остаточною окупацією українських територій росіянами", — розповів начальник відділу обліку та збереження місць пам'яті УІНП Павло Подобєд у коментарі Укрінформу.

Він зауважив, що захід організовано центральними органами виконавчої влади, зокрема, Збройними силами України, Українським інститутом національної пам'яті.

"Це не просто ініціатива громадськості чи окремого священника. Це позиція держави, яка засвідчує, що корені нашої державності – не Червона армія і не Радянський Союз. Організація заходу свідчить про усвідомлення державою того, що українська державність була закладена тоді, 101 рік тому", – підкреслив Подобєд.

Продовження заходу відбулося на Байковому кладовищі, де знаходиться могила вояків Війська Польського.

Усі присутні склали квіти на могилу польських військових. Прозвучала молитва за душами спочилих воїнів.

Більше фото - на сайті Благодійного фонду Героїка.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.