Сейм Латвії визнав геноцид вірмен. МЗС Туреччини відповіло

Сейм Латвії визнав геноцид вірмен в Османській імперії, прийнявши декларацію із засудженням дій турків в 1915—1923 роках.

Про це пише LETA.

 
Вірменський інститут-музей геноциду поширив фото 1915 року, на якому зображено останки жертв різанини у вірменському селі в долині Муш

У декларації сказано, що влада Османської імперії несе пряму відповідальність за депортацію, тортури і вбивства вірмен. Сейм засуджує ці злочини проти людяності.

Декларацію підготували 40 депутатів, а на дебатах депутат Європарламенту Роман Наудіньш закликав парламент Вірменії визнати геноцид латишів і окупацію країн Балтії, але підкреслив, що парламенти повинні уважно розглядати такі декларації, оскільки це має певні наслідки.

Міністерство закордонних справ Туреччини засудило рішення Латвії.

"Рішення, прийняте сьогодні парламентом Латвії про визнання подій 1915 року так званим геноцидом, є нікчемною спробою переписати історію з політичних мотивів.

Відкидаємо і рішуче засуджуємо це провальне і незаконне рішення. Парламенти — це не майданчик для написання історії і висловлювання звинувачень", — сказано в заяві відомства.


Нагадуємо, 24 квітня 2021 року Президент США Джо Байден визнав геноцид вірмен. Туреччина пригрозила відповіддю і викликала в МЗС посла США.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.