У Дагестані демонтували бюст Сталіна. ВІДЕО

У місті Дагестанські Вогні (Республіка Дагестан) демонтували відкритий 29 квітня бюст Йосипа Сталіна. Перед цим пам'ятник викликав неоднозначну реакцію у жителів регіону – через причетність радянського вождя до масових репресій, в тому числі депортації народів Кавказу.

Про це повідомляє Радіо Свобода.

 

Встановлений дагестанськими комуністами бюст Сталіну був акуратно демонтований 1 травня. При цьому сам п'єдестал залишився на місці.

Відео знесення бюста з'явилося в соцмережах.

"Сьогодні, встановивши цей пам'ятник, вони сіють розбрат між нами і нашими братами чеченцями, інгушами, балкарцями, лезгинами. І тому ми приносимо вибачення за той казус, який трапився через керівництво нашого міста", - говорить у відео місцевий житель, який виступає від імені городян. За його словами, місцеві жителі не підтримують ідею встановлення пам'ятника Сталіну, і вона не була з ними погоджена.

Новина про зникнення пам'ятника Сталіну зібрала в соцмережах десятки коментарів, причому діаметрально протилежних – одні заявили, що "за нього в бій йшли наші діди", інші нагадали про депортацію народів Дагестану і сусідніх республік. "Навіть Сталін не витримав наше місто", - написав один з користувачів, натякаючи на численні невирішені проблеми Дагестанських Вогнів у сфері ЖКГ.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.