Виконавчим директором УКФ став Владислав Берковський

27 квітня Наглядова Рада Українського культурного фонду провела фінальний етап конкурсу на посаду Виконавчого директора УКФ. Під час відкритих співбесід було прослухано програми дванадцятьох кандидатів

За результатами відкритого голосування 6 голосів від відповідної кількості членів Наглядової Ради отримав Владислав Берковський, здобувши перемогу у конкурсі. 

Владислав Берковський з 01.01.2010 по 02.09.2015 працював директором Центрального  державного архіву зарубіжної україніки. А з 03.09.2015 по сьогодні – директором Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г.С.Пшеничного. Був членом колегії, науково-методичної ради та редакційно-видавничої ради Державної архівної служби України.

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.