Дослідження скульптури заперечило авторство да Вінчі

Леонардо да Вінчі не створював восковий бюст богині квітів та весни Флори, що зберігається в берлінському музеї Боде. Таку заяву зробили вчені з Франції та Німеччини.

Про це повідомляє The History Blog.

 

Вони створили нову методику радіовуглецевого датування, проаналізували деревину, папір та текстиль зі скульптури та встановили, що її виготовили між 1704 та 1950 роками – щонайменше за декілька сторіч після смерті легендарного митця та винахідника.

Також віск майже цілком складався зі спермацету, який добували із жиру з голови кашалотів. Матеріал був популярним серед митців та виготовлювачів свічок XIX ст.

Науковці розповіли, що бюст Флори вважали витвором да Вінчі через схожий візуальний стиль. Скульптуру придбав 1909 року в Лондоні за 185 тис. золотих марок директор музею Вільгельм Боде.

З того часу суперечки щодо авторства не вщухали. Адже раніше не знаходили жодної воскової скульптури епохи Відродження, як і жодної іншої збереженої скульптури да Вінчі. Щодо цієї проблеми дебатували навіть у Рейхстазі, а двоє вчених викликали одне одного на смертельну дуель.

Директор музею Гамбурга Густав Паулі вважав, що справжнім автором бюсту був британський скульптор Річард Кокле Лукас (1800-1883). Його витвори "Жінка та крилата жінка", "Леда та лебідь" схожі за матеріалами виготовлення та показали схоже з бюстом датування.

Крім того, його син, художник Елберт Дюрер Лукас, на початку XX ст. стверджував, що батько виготовив бюст переплавивши купу свічок, у що Боде не вірив. Помер 1929 року, переконаний у своїй правоті.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.