В Угорщині на куполі собору знайшли 176-річне послання для нащадків

У Базиліці святого Адальберта, що в угорському місті Естергом, знайшли 176-річну мідну капсулу з документами про будівництво. Знахідку виявили під час реставрації хреста, встановленого на головному куполі базиліки. Вона була всередині.

Дослідники розповіли, що капсула пошкоджена осколками снарядів, адже собор пережив бомбардування під час Другої світової війни. Утім, документи збереглися добре. У них розповідається історія будівництва з 1822 року, а також зазначені імена священнослужителів і назви приходів, повідомляє Reuters.

Капсулу помістили всередину хреста архієпископ Йосип Копачі й головний архітектор Йожеф Хільд ще 1845 року.

"Архієпископ Копачі знав, що не зможе завершити будівництво за життя, тому хотів залишити всередині відбиток пам'яті будівельників і тієї епохи загалом. Людські руки торкалися документів востаннє 176 років тому. Отже, ми відчули зв'язок із часовою капсулою. На жаль, не знайшли в капсулі монет, щоб заплатити реставраторам за роботу", - з гумором зазначив наглядач скарбниці собору Чаба Торок.

Нині в хресті планують помістити нову капсулу часу для майбутніх поколінь.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.