Біля Одеси виявили поховання жертв більшовицького терору

Георадарне дослідження місця масових поховань жертв комуністичних репресій на 6-му кілометрі Овідіопольської шосе біля аеропорту Одеси почало давати результати.

"Уже проглядаються контури розстрільних ям. Глибина відповідає попереднім актам румунського дослідження 1943 року й "Меморіалу" 2007-го. Щоб остаточно локалізувати положення ровів і останків, хлопці продовжать роботу георадаром", - сказав краєзнавець Олександр Бабич, передає "Думская". Він ініціював дослідження, які почались 24 березня.

 
фото: "Думская"

Український інститут національної пам'яті та інститут археології НАН України готові взяти на себе контроль і науковий супровід дослідних робіт в районі аеропорту.

"На мене вийшов директор генпідрядника реконструкції Одеського аеропорту. Мені здалося, що я зміг його переконати в необхідності повноцінного обстеження ділянки та з приводу всіх складнощів, пов'язаних з повною ексгумацією останків", - зазначив Бабич.

Краєзнавець вважає, що після досліджень потрібно залишити всі поховання на місці та розбити на ділянці меморіальний парк. Ексгумацію варто проводити лише з ретельною роботою по обстеженню кожного вбитого і спробою встановлення особи.

На цій ділянці у 1930-1940-х функціонував спецоб'єкт НКВД, де проводилися масові страти. Влада міста хоче перемістити сюди гаражні кооперативи, які заважають аеропорту розширюватися. Історики вважають, що тут поховано від 5 до 20 тис. жертв терору. Під час пошукових робіт 2007 року там виявили останки 1086 розстріляних.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.