Група “Першого грудня” застерігає від колапсу української науки

Інтелектуали називають тривожною ситуацію у сфері управління наукою в Україні.

Про це йдеться в оприлюдненому зверненні.

 

"Науку, як і культуру, все ще трактують як не варту уваги "надбудову", яка тільки поглинає кошти, а тому має фінансуватись "за залишковим принципом. Все це, вкупі з іншими проблемами у сфері культури, свідчить про системне знецінення в нашій державі культурної та інтелектуальної сфер", — зауважуюють Олександра Гнатюк, Володимир Єрмоленко, Євген Захаров, Йосип Зісельс, Ігор Козловський, Мирослав Маринович, Ігор Юхновський, Ярослав Яцків.

У сучасному суспільстві знань наука й академічна сфера є не розкішшю для "заможних", а необхідністю, — підкреслено у тексті. — Виживуть ті суспільства, які мають більше якісних знань, кращі технології, якісну освіту, більшу довіру суспільства до знань та компетенцій.

Однією з найголовніших проблем нинішньої науки названо те, що "нею на державному рівні часто керують непрофесійні чиновники". Ось чому Ініціативна група "Першого грудня" підтримала заклики науковців до влади здійснювати всі необхідні кроки, спираючись на сформовану експертну думку самих науковців:

"Ми вважаємо життєво необхідним для української науки не лише змінити принцип фінансування та проведення прозорих процедур прийняття рішень, а й втілити – не на словах, а на ділі – принцип автономії університетів.

І влада, і всі ми повинні пам'ятати: без сучасних якісних університетів і без потужної наукової системи демократична європейська Україна з убезпеченими кордонами і високим рівнем життя громадян неможлива".

Повний текст звернення із додатками розміщено на сайті Ініціативної групи "Першого грудня".

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.