Археологи знайшли на пляжі в Іспанії сліди, яким 100 тисяч років

Влітку 2020 року археологи знайшли неподалік морського курорту Маталасканьяс на півдні Іспанії майже сотню слідів, які належали неандертальцям. Науковці встановили, що їм щонайменше 100 тисяч років, і серед них є відбитки ніг дітей.

Про аналіз знахідки пише Nature.

 

Сліди залишалися недоторканними на береговій лінії надсолоної та заболоченої місцевості. Вони мають округлу п'яту, видовжену геленкову частину та короткі пальці. Загалом ці відбитки — найдавніше свідчення існування неандертальців у Плейстоцені.

Довжина слідів ніг коливається від 14 до 29 сантиметрів, і ймовірний зріст прадавніх родичів людей, які могли їх залишити — від 104 до 188 см. Більшість з людей у групі, яка перебувала на узбережжі, були молоддю.

Вчені вважають, що сліди належать 7 дітям, 15 підліткам і 9 дорослим. Наймолодшому з неандертальців могло бути 6 років. Зазначається, що ця знахідка — безцінна, оскільки подібних місцин у світі дуже мало. Зокрема в Іспанії до цього був відомий лише один слід неандертальця, який погано зберігся.

Відбитки ніг вдалося побачити завдяки тому, що навесні та влітку 2020 року сильні шторми змили значну кількість піску, і оголили прадавні шари, на яких археологи впізнали сліди людських родичів. Також на цій місцині знайшли багато слідів птахів і ссавців, які досі досліджують.

Науковці вважають, що аналіз слідів свідчить про високу вірогідність приналежності до неандертальців, оскільки в час, коли залишили відбитки, цей вид людей був єдиним, присутнім на території Західної Європи.

Їхнє перебування на пляжі цілком обґрунтоване, оскільки неандертальці були мисливцями та збиральниками та, імовірно, шукали їжу в прибережній зоні — полювали на водоплавних птахів, рибалили та збирали молюсків.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.