У Києві на Андріївському узвозі встановили пам'ятник Гоголю

На Андріївському узвозі у Києві невідомі, без жодних, дозволів, обговорень та конкурсів встановили пам'ятник Миколаю Гоголю

Про це повідомляє канал 24 з посиланням на фейсбук-сторінку київського урбаніста Віталія Селика.

 

За словами Віталія Селика, встановлення скульптури на Андріївському узвозі виглядає дивним та нелогічним кроком. А те, що це зробили без обговорення, є продовженням поганої тенденції.

На п'єдесталі є табличка, що вказує про подарунок Києву пам'ятника скульптором Борисом Довганем, але митець помер ще 2 роки тому.

Селик припускає, що до появи пам'ятника може бути причетний Олександр Брей, чий офіс розташований неподалеку. Раніше колекціонер вже відкривав на Андріївському узвозі скандальну скульптуру Олександра Вертинського.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.