Медведчук програв "Справу Стуса"

Київський апеляційний суд 19 березня частково задовольнив апеляційну скаргу щодо заборони книжки «Справа Василя Стуса» Вахтанга Кіпіані, яка вийшла у видавництві Vivat.

Так, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 жовтня 2020 року про заборону розповсюдження книжки до усунення з неї інформації, що "порушує право Віктора Медведчука на повагу до честі та гідності", скасоване, повідомляє "Читомо".

 
колаж: варта1

Як розповів захисник Вахтанга Кіпіані, 27 позовних вимог Медведчука скасовано.

Втім залишили в силі лише одну позовну вимогу. Вона стосується фрази про припущення, що Медведчук був наданий і підтримуваний органами держбезпеки безпосередньо до процесу Василя Стуса.

"Іменем України винесено вже не ганебне рішення, а те, яке розставляє крапки в цій історії. Головне – критичне осмислення є, у книзі написана правда, суд зняв позивні вимоги Медведчука... Суд скасував рішення першої інстанції"прокоментував Кіпіані.

До слова, сьогодні на засіданні проходили судові дебати. Водночас ні Медведчук, ні його адвокат Ігор Кириленко не прибули до суду. Суддя вирішив проводити засідання без представника відповідача, оскільки останній був належно поінформований про дату засідання.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.