Спецпроект

В парламенті Хорватії ініціювали декларацію про визнання Голодомору геноцидом

У хорватський парламент внесено пропозицію визнати Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу

Як повідомляє "Європейська правда" з посиланням на "Балканський оглядач", про це у своєму Facebook заявив депутат Марко Міланович Літре.

 

"У світлі багатовікових зв'язків та дружби між українцями та хорватами Фракція хорватських сувереністів подала, відповідно до парламентської процедури, за ініціативою української національної меншини, свій запит про ухвалення Декларації, що засуджує Голодомор як геноцид проти українського народу", - написав він.

Літре наголосив, що ухваленням такої декларації хорвати продемонстрували би свою солідарність з Україною та офіційно засудили злочин комуністичного режиму, внаслідок якого у 1932-33 роках загинули 7 мільйонів українців.

"Давайте не провалимо голосування за цю декларацію, тому що це одне з попереджень з історії для майбутніх поколінь - про те, що правами й свободами людей не можна знехтувати задля якихось нібито високих цілей", - наголошує депутат.

На сайті Музею Голодомору зазначається, що вперше питання про визнання Голодомору геноцидом він порушив 27 листопада 2020 року. 28 листопада, у День пам'яті жертв Голодомору, Літре спільно з українськими дипломатами долучився до жалобної акції біля пам'ятника Тарасові Шевченку в Загребі.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.