У Вінниці музейники презентували відновлений стіл Петлюри

У Вінницькому обласному краєзнавчому музеї презентували раритет доби національно-визвольних змагань 1917-1921 років – оновлений стіл Симона Петлюри, що повернувся до міста після реставрації.

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

"Другого березня 1919 року Директорія покинула Вінницю, яка в часи Української революції недовгий час була столицею нашої країни. До цієї дати ми приурочили подію – презентацію стола Петлюри, артефакту, який зберігався у нашому музеї з 1965 року.

Уперше його презентували громадськості 2018 року на виставці з нагоди річниці Української революції. А потім він потрапив на реставрацію і після двох років оновлення повернувся до музею", – повідомила директорка Вінницького обласного краєзнавчого музею Катерина Висоцька.

Вона зазначила, що, за легендою, кабінетний різьблений стіл кінця ХІХ ст. вояки Симона Петлюри "експропріювали" з одного із заможних маєтків міста, і під час перебування уряду Директорії він стояв у канцелярії Головного Отамана.

Існує велика ймовірність, що саме за ним Петлюра та Маршалок Польщі Йозеф Пілсудський вели переговори про співпрацю військ двох держав у боротьбі з більшовиками.

Стіл Петлюри реставрували у Національному науково-дослідному реставраційному центрі України (м. Київ). Фахівці центру відновили вишукану стільницю з масонськими зображеннями, тонке різьблення, втрачені деталі, повернули столу його колір тощо.

Раритет доби національно-визвольних змагань 1917-1921 років, якому повернули оригінальний вигляд, став частиною експозиції, у якій відтворено ймовірний вигляд робочого кабінету військового відомства Директорії.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.