На будинку культури на Полтавщині відновили комуністичну символіку

У Градизьку Кременчуцького району відремонтували фасад будинку культури, а на ньому розфарбували комуністичну ліпнину. Це – серп і молот червоного кольору на фоні колосків пшениці

Про це повідомляє Суспільне.медіа.

 

Фасадну частину будинку культури у Градизьку розпочали оновлювати 2017 року. Вартість робіт склала близько 35 тисяч гривень. Комуністичні символи на фасаді лишили тому, що цього хотіли місцеві, розповів голова селищної громади  Мирослав Носа. Проте, як саме опитували жителів Градизька, не розповів.

"Така думка людей. Чомусь ця ліпнина нікому не цікава була, доки ми не завершили ремонт. Якщо ми її зіб'ємо, то що там буде?", – говорить Мирослав Носа.

У Градизьку є два будинки культури. Цей використовують для дискотек, під час виборів та для секції настільного тенісу, розповів голова громади.

За словами представника Українського інституту національної пам'яті Олега Пустовгара, зображення комуністичних символів нині незаконне.

"За 6 років було достатньо часу, щоб демонтувати цю ліпнину. Є приклади і в Україні, і в області, де на місці таких символів з'являлися державні символи або символи громади. Важливо, що ці символи не просто десь, а на будинку культури", – розповів Олег Пустовгар.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.