У сирійській Пальмірі знайшли тіло видатного археолога, страченого ІДІЛ

Сирійська влада заявила, що знайдено тіло знаменитого археолога Халіда аль Ассада, якого у 2015 в руїнах античного міста Пальміра обезголовили бойовики Ісламської Держави.

Про це повідомляє BBC.

 
Халід аль Ассад

Терористи влаштували цьому 82-річному археологу, який намагався захистити Пальміру як цінну історичну пам'ятку від руйнування, публічну страту. Перед смертю вчений відмовився видавати ісламістам інформацію, де знаходяться цінні історичні артефакти.

Брутальне вбивство видатного науковця стало одним із серії гучних злочинів, вчинених ІДІЛ за час, коли його бойовики контролювали цю історичну локацію, яка входить до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Терористи встигли зруйнувати декілька цінних архітектурних елементів Пальміри віком більше, ніж тисяча років, вважаючи їх "зразками ідолопоклонництва".

Тіло аль Ассада виявили біля селища Кахлул на схід від Пальміри. Точно встановити, що знайдені останки належать саме йому допоможе ДНК-тест.

Як відомо, цей покійний археолог присвятив 50 років свого життя дослідженню історії Пальміри.

Коли йому пропонували втекти перед наступом ІДІЛ у 2015 році, аль Ассад заявив: "Я з Пальміри. І я лишуся тут, навіть якщо мене вб'ють".

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.