Спецпроект

Верховна Рада встановила День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни

Верховна Рада ухвалила постанову, яка встановлює 14 травня Днем пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни

Верховна Рада України ухвалила постанову, якою встановлює 14 травня як День пам'яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни.

Як повідомляє Радіо Свобода, постанова рекомендує Міністерству культури та інформаційної політики забезпечити створення Українським інститутом національної пам'яті із залученням інститутів Національної академії наук України списку осіб, які, ризикуючи своїм життям і життям рідних, допомагали євреям уникнути терору нацистів у роки Голокосту.

А Міністерству освіти і науки України рекомендовано проводити тематичні заходи, присвячені цьому дню, і внести ці теми до переліку тем для конкурсів, рефератів, курсових і дипломних робіт.

 

У роки Другої світової війни окупована нацистами Україна була одним із місць масових репресій проти євреїв і знищення їх. Одним із найсумнозвісніших таких місць є Бабин яр у Києві.

Багато українців рятували євреїв, своїх знайомих, сусідів чи й сторонніх, від концтаборів і смерті, хоча за це нацисти жорстоко карали, також і смертю.

Держава Ізраїль вшановує неєвреїв, які тоді з ризиком для себе і своїх родин рятували євреїв, почесним званням "Праведник народів світу". Станом на 1 січня 2020 року, коли державний ізраїльський Центр пам'яті жертв Голокосту в світі "Яд ва-Шем" востаннє на цей час оновлював свою статистику, в переліку вдостоєних цього звання з України їх 2659 – це четверта найбільша кількість за країнами світу. Присвоєння цього звання мешканцям України відбувалися і після цієї дати.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.