Білоруси опублікували протоколи власного уряду за 1918 рік

У книзі публікуються протоколи засідань Народного секретаріату Білоруської Народної Республіки, що діяв в Мінську з лютого по листопад 1918 року

У січні 2021 року вийшла перша книга другого тому видання "Архіви Білоруської Народної Республіки". У книзі публікуються джерела з історії білоруського національного руху, що мають велике значення для історичної науки, - протоколи засідань Народного секретаріату Білоруської Народної Республіки, що діяв в Мінську з лютого по листопад 1918 р. Ці документи зберігаються в Державному архіві Російської Федерації і завдяки цій публікації вперше введені у науковий обіг.

Книга продовжує серію "Архіви Білоруської Народної Республіки", започатковану Сяргеєм Шупою у 1998 році. Перший том серії базувався на документах Литовського центрального державного архіву. У другому томі будуть розміщені документи з історії Білоруської Народної Республіки з Державного архіву Російської Федерації.

Опубліковані документи відображають міжнародну, політичну, економічну, культурну діяльність уряду Білоруської Народної Республіки, а також багато інших аспектів історії білоруського національного руху в 1918 році.

Видання адресоване дослідникам, викладачам, студентам, усім, хто цікавиться історією Білорусі.

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.