Генпрокуратура Білорусі готує визнання національного прапора екстремістським

У Білорусі хочуть визнати біло-червоно-білий прапор екстремістською символікою, задля чого Генпрокуратура країни вже готує відповідні документи

Як передає Укрінформ, про це повідомила телеканалу "Білорусь 1" офіційний представник відомства Анжеліка Курчак.

"З урахуванням раніше проведеної Генеральною прокуратурою роботи щодо вдосконалення законодавства про протидію екстремізму, ми готуємо пакет документів про визнання екстремістськими біло-червоно-білого прапора та іншої символіки", - заявила вона.

Також стало відомо, що в Генпрокуратуру звернулися "небайдужі" білоруси із заявою, щоб ті заборонили БЧБ-символіку і зарахували її до екстремістської. Щоб це сталося, вони просять відомство звернутися до суду.

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.