У Львові спалахнув скандал щодо будівництва каплиці в Шевченківському гаю, її демонтують

У Львові на території Свято-Іванівської лаври УГКЦ, розташованої в Музеї архітектури та побуту ім. Климентія Шептицького, припинять будівництво нової каплиці. Натомість сюди перевезуть історичну дзвіницю з Бойківщини.

Таке рішення ухвалила робоча група з розв'язання конфліктної ситуації, до якої входили представники музею, міськради та духовенства, повідомив на брифінгу заступник міського голови Львова Андрій Москаленко, передає кореспондент Укрінформу.

 

"Вчора під час засідання робочої групи були заслухані всі сторони конфлікту, озвучені висновки юридичного департаменту, який вивчав правову сторону питання, та інших профільних інституцій. Ми прийняли рішення, що будівництво каплиці, яке здійснювалось без належних документів, буде припинено та демонтовано силами та коштами тих, хто його здійснював", – зазначив Москаленко.

Також робоча група підтримала протокол науково-методичної ради музею № 5 від 09 жовтня 2020 року, в якому йдеться про те, що до музею планується перевезти історичну дзвіницю з села Тухля. Цей об'єкт буде доповненням сформованого історичного ансамблю музею.

Раніше на території Свято-Іванівської лаври Студійського уставу УГКЦ, що розташована у Шевченківському гаю, представники духовенства розпочали будівництво нової каплиці. Натомість у самому Музеї народної архітектури і побуту стверджують, що це робилося без дозвільної документації. Трудовий колектив музею запропонував перевезти сюди старовинну дзвіницю із села Тухля, що на Бойківщині.

"Надалі ми працюватимемо над тим, щоб втілити в життя цей план, врятувати ще одну пам'ятку дерев'яної архітектури Західної України та передати її в користування монахів Свято-Іванівської лаври, щоб вона функційно працювала як каплиця", – зазначив директор Музею народної архітектури і побуту ім. К. Шептицького Роман Назаровець.

Натомість отець Юстин Бойко, який є ініціатором будівництва літньої каплиці, поширив у Фейсбуці відеозвернення, в якому зазначає, що рішення робочої групи має політичне забарвлення і скероване на те, щоб його особисто "усунути з офіційних розмов про розвиток Свято-Іванівської лаври та Музею народної архітектури та побуту".

"Згідно з рішенням, яке озвучили у Львівській міській раді, літню каплицю, яку ми почали споруджувати, демонтувати і перевезти до Святоуспенської Унівської лаври", – зазначив Бойко.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.