Центральний архів зарубіжної україніки показав Різдвяні вітання діаспори

Центральний державний архів зарубіжної україніки (ЦДАЗУ) запрошує переглянути документальну онлайн-виставку «Різдвяні привітання», підготовлену за документами ЦДАЗУ.

Виставку розміщено на сайті архіву, повідомляється на сторінці партнера ЦДАЗУ – Світової федераціх українських жіночих організацій (СФУЖО) в Фейсбуці.

 
В. Доброліж "Різдвяна ніч". Листівка
ЦДАЗУ, ф. 18, оп. 1, спр. 4, арк. 13

Як зазначається, одним з невід'ємних компонентів українського Різдва, разом із колядками, вертепами, кутею тощо, стали, серед іншого, різдвяні поштові листівки, які з'явилися близько двох століть тому і часто зберігаються в родинах.

У Центральному державному архіві зарубіжної україніки також є колекція вітальних поштових листівок до Різдва та Нового року. Вони були передані до архіву представниками української діаспори та дають змогу прослідкувати особливості відзначення релігійних свят у середовищі української громади, розповіла у дописі головна архівістка ЦДАЗУ Надія Лихолоб.

"Навіть перебуваючи за межами своєї історичної Батьківщини, наші співвітчизники зберігали традиції, звичаї, обряди святкування, що знайшли своє відображення у вітальних листівках, де поєднувалися елементи національної культури з релігійними мотивами", - зазначається у дописі.

Листівка, що надійшла поштою, сприймалася як подарунок художньої мініатюри, її унікальність зумовлювалася ще й тим, що на зворотному боці було особисте звертання, що зберігало тепло рідних чи дружніх рук.

Як зазначається, колекція листівок, що зберігається в ЦДАЗУ, цікава ще й тим, що зображені на них сюжети (картини) написані всесвітньо відомими українськими художниками, які творили як в Україні, так і в еміграції.

Це, зокрема, Андрусів П., Беднарський В., Денисенко Л., Дмитренко М., Доброліж В., Залуцький В., Крайківський Ю., Кричевська-Росандіч К., Крюків Б., Мазера В., Міхалевич М., Мощинський В., Юренко О. та ін.

Зауважується, що протягом усієї історії існування листівка зазнала численних видозмін, але, попри все, залишилася впізнаваною та актуальною до нашого часу.

Завдяки український діаспорі багато традицій святкування Різдва Христового, які знайшли своє продовження на Заході, збереглися і до цього часу. Разом з тим, в радянській Україні святкування Різдва та інших релігійних свят фактично були заборонені, зазначається у дописі. Про Різдво навіть уголос ніхто не наважувався говорити, а особливо у повоєнний період.

"Але, незважаючи на всі репресії, навіть перебуваючи у сталінських тюрмах і таборах, ув'язнені українці пам'ятали про свої народні та релігійні традиції і таємно створювали витвори мистецтва, зокрема і всім відомі декоративні вишиванки-картинки та іконки українських жінок-політв'язнів в СРСР", - йдеться у дописі.

У ЦДАЗУ висловили сподівання, що й у новому тисячолітті, так званому електронному спілкуванні через Інтернет, українці збережуть традицію своїх пращурів і будуть вітати зі святами близьких та знайомих саме листівками.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.