Роботи Ніла Хасевича доступні онлайн

47 робіт головного художника Української повстанській армії виклали у вільний доступ на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху.

Колекцію робіт Ніла Хасевича публікує Центр досліджень визвольного руху спільно з Архівом Служби безпеки України. Оригінали творів зберігаються в архіві СБУ та в архіві Центру.  

У 1930-х роках дереворити Хасевича виставляли у престижних мистецьких салонах Львова, Праги, Берліна, Чикаго, Лос-Анджелеса. Митець був відзначений на Другій Міжнародній виставці дереворитів у Варшаві. За життя художника відбулося 35 виставок. 

Попри міжнародне визнання і той факт, що митець ще у юнацтві втратив ногу, у 1943 році він йде у підпілля. Ніл Хасевич стає головним графічним дизайнером для інформаційних матеріалів УПА. Створює гравюри, проєкти нагород, зокрема Хреста Бойової Заслуги — найвищої нагороди УПА. 

Хасевичу також належать зображення на бофонах — повстанських грошах. У підпіллі художник працює з учнями — дослідникам сьогодні відомі їхні псевда: "Свирид", "Артем" та "Мирон".

Уся робота відбувається у криївках під землею — без належних для художньої праці умов.

"В опублікованій нами колекції є багато карикатур і шаржів, створених Хасевичем та його учнями "на злобу радянського дня", — говорить координатор Е-архіву Денис Пасічник. — Після війни роботи Ніла Хасевича серед інших матеріалів про рух опору проти радянської влади потрапили до делегатів Генеральної Асамблеї ООН. Через це Москва пильно стежила за операцією по його вбивству, яку їм вдалося виконати аж в 1952-му році". 

Також збірка включає:

Довідка:

Хасевич Ніл Антонович — український художник, активний громадський діяч, член українського визвольного руху. У підпіллі мав псевда "Бей", "Джміль", "Зот", "Іван-2", "Левко", "333", "Старий".

Народився 25 листопада 1905 року у селі Дюксин Костопільського району., Рівненської області. У юнацтві втратив ногу (потрапив під потяг). Вищу освіту здобув у Варшавській академії прикладних мистецтв. До ОУН Ніл Хасевич вступив у 1930-х рр, а до лав збройного підпілля вступив навесні 1943 р. Редактор журналів ОУН та УПА: "До зброї", "Український перець", "Хрін" та інших. Ніл Хасевич — автор пропагандистських матеріалів, проєктів нагород, бофонів та іншого. У підпіллі мав учнів-граверів, яким передавав своє ремесло. Був керівником графічної ланки крайового проводу ОУН на ПЗУЗ, член УГВР. За свою працю відзначений найвищими повстанськими нагородами: Бронзовим хрестом заслуги, Срібним хрестом заслуги, Золотим хрестом заслуги та медаллю "За боротьбу в особливо важких умовах". Митець загинув в оточеній чекістами криївці (застрелився, щоб живим не потрапити в руки ворога). 

Електронний архів (avr.org.ua) — сервіс відкритого онлайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Втілюється Центром досліджень визвольного руху за підтримки партнерів. Тут у вільному доступі та у високій якості публікуються документи про український визвольних рух, матеріали з архівів КҐБ та інші тематичні колекції, присвячені історії ХХ століття. Зараз на сайті вже більше 25 тисяч оцифрованих архівних документів, доступних для завантаження.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.