Оприлюднено результати дослідження мумії вовченяти доби плейстоцену

Вчені виявили, що знахідці щонайменше 56 тисяч років. Тіло тварини зберігалося у вічній мерзлоті, доки його не знайшов шахтар з міста Доусон у 2016 році

Про це повідомляє BBC.

У журналі Current Biology опубліковано статтю з результатами досліджень.

За словами вчених, у вовченяти вціліла шкіра, шерсть та зуби, тож це "найкраще збережена мумія вовка з усіх відомих". "Вона вціліла фактично на 100% - бракує лише її очей", - сказала професор Джулі Мічен, палеонтолог та професор анатомії з університету Де-Мойн в Айові.

Використовуючи різноманітні методики, команда змогла визначити багато аспектів життя дитинчати - від її віку та харчування до ймовірної причини смерті.

Вік тварини визначили, порівнявши її ДНК з ДНК вовка та дослідивши її зубну емаль.

Завдяки рентгену також виявили вік, у якому вовченя померло - йому було близько шести-восьми тижнів.

Відповідно до дослідження, знахідка дуже цінна, оскільки мумії великих ссавців - велика рідкість.

"Ми вважаємо, що вона була в своєму барлозі і миттєво загинула від того, що барліг обвалився", - повідомила професор Мічен.

"Наші дані показали, що вона не голодувала і їй було близько 7 тижнів, коли вона померла, тому почуваємось дещо краще, знаючи, що бідна дівчинка не страждала занадто довго".

Харчувалась тварина "водними ресурсами", зокрема, рибою.

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.