Спецпроект

Дофінансування Музею Голодомору: Зеленський дав Кабміну дедлайн

Президент Володимир Зеленський доручив Кабінету Міністрів вирішити питання з дофінансуванням проєкту Національного музею Голодомору-геноциду.

Про це повідомляє Офіційне інтернет-представництво глави держави.

 

"Проєкт Національного музею Голодомору-геноциду дуже важливий для України: для нашої історії та майбутнього. Були певні проблеми з фінансуванням цього проєкту. Однак такі проєкти мають виконуватися в обов'язковому порядку.

Я дав доручення Кабінету Міністрів, і вже в понеділок (сьогодні – ред.) це питання буде вирішено. Проєкт буде обов'язково завершено", – наголосив Зеленський.

Зазначається, що 30 листопада Кабінет Міністрів підготує розпорядження, яке відкриє можливості для дофінансування проєкту комплексу Національного музею Голодомору-геноциду.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.